Мефедрон mephedrone Кущёвская

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Алло, народ! Здарова, я ваш несравненный комик-наркоман, и сегодня я решил рассказать вам свою историю про кругосветное путешествие без денег, но с нашумевшим мефедроном! Как говорится, вернуться нельзя, ведь дорога шла в одну сторону, и все дела! Все началось, когда я нашел заманчивую закладку на одном форуме, которая обещала мне самый незабываемый трип моей жизни. Молодежь там расхваливала это чудо, как будто самим небом прикоснуться! Прочитав некоторые отзывы, я решился вбухаться до победного конца. Купив свеженькую порцию этого хмура, я сел в автобус и отправился в путешествие жизни. Если бы знал, что меня ждет... Но об этом позже. А пока я запустил процесс раскумаривания в себе. В захолустье, где я оказался, не было ни одного настоящего друзяка, чтобы поделиться своей наркотической находкой. Вокруг только абитуриенты, голодные студенты и импостеры-хипстеры, которым ничего не нужно, кроме своей задрыпанной жизни. Ну что поделаешь, пришлось одному вбухаться. Я достал порцию и вытряхнул на руку. "Да будет так!" - подумал я и отправился в мир сновидений под названием реальность. Кислотка подействовала, как самая настоящая магия. Моя сознательная часть расплылась в море красок и звуков, и отныне я был плотником в своем собственном личном эйфорическом райончике. Я стал изучать окружающий мир с необычных ракурсов, словно Барон Мюнхгаузен в своих невероятных приключениях! Весь день я прогуливался по городу, встречая абитуриенток, с которыми весело проводил время. Мне казалось, что я круче всех на свете и могу все. Кто бы мог подумать, что на самом деле я был просто в коме от мощного препарата, который не только приводил меня в экстаз, но и губил мое здоровье. Но когда наступила ночь, все уже не было так прекрасно. Мечтательный пепельный дым ночных огней стал окутывать мое сознание, и я начал осознавать, что это не только трип, но и проклятие. Мой организм стал отказываться принимать эту бумажку и требовать все новые и новые дозы. Страдания продолжались день за днем, и я ощущал себя настоящим импостером - предателем своему здоровью. Я был пленником собственного обмана, идущего рука об руку с наркотической зависимостью. Только взгляни на меня! Что из меня осталось? В обычном людском облике я был жалким и истощенным трупом, который докатился до самого дна. Все те мечты о кругосветном путешествии без денег были разбиты вдребезги, и я оказался в кошмаре своей собственной жизни. Но я решил, что все это мне еще не конец. Я понял, что мое настоящее путешествие только начинается, и мне нужно найти новые, более здоровые способы испытать радость жизни. Я позвонил своим друзьям, которые всегда поддерживали меня, и сообщил им о своих новых планах. Мы собрались вместе и отправились в поход по горам, чтобы восстановить дух и вернуться к настоящей жизни. С каждым новым восходом солнца и осающимся холодным воздухом наши надежды растут и расцветают, словно лотосы в летний вечер. Мы смеемся, плачем и боремся, чтобы понять, что важно в этой жизни. Так что, друзья, я хочу вам сказать - никогда не давайте себе погрузиться в подобные истории. Не пытайтесь сбежать от реальности с помощью наркотиков, потому что они лишь на время уносят вас из этого мира, и потом... потом вас не будет. Будьте счастливы и наслаждайтесь жизнью, потому что она так прекрасна, когда мы видим ее натуральным взглядом, а не сквозь раскумаренные глаза.